Виховна робота

воспитатель Виховна робота

в 2023 / 2024 навчальному році

Завдання педагогічного колективу – забезпечувати єдність навчання, позакласної та позашкільної роботи шляхом чіткого планування та спільної практичної діяльності вчителів, вихователів, керівників гуртків, бібліотекаря, психолога, виходячи з основних завдань, навчальних програм школи для дітей з вадами розвитку, нормативно-правових документів з метою реалізації Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, створення організаційних і методичних умов, що забезпечують інтенсифікацію виховної діяльності, підвищенню суспільного статусу виховання, оновленню виховних технологій на основі вітчизняних традицій та сучасного світового досвіду, забезпеченню цілісності та різноманітності виховного процесу, гармонізації сімейного й суспільного виховання, сприяння процесу духовного зростання та формування загальнолюдських цінностей у дітей та молоді. Організація навчально-виховного процесу буде спрямована на соціально-педагогічний захист вихованців з обмеженими можливостями, створення умов для фізичного та духовного розвитку, творчих здібностей кожної дитини, формування національної свідомості, самовідданості учнів, компетентної особистості, загальнолюдських цінностей та духовних пріоритетів.

Пріоритетні напрями виховної роботи :

– формування загальнолюдських цінностей та духовних пріоритетів, виховання патріотизму, моральності, поваги до історичного минулого;

– відродження кращих духовних надбань українського народу, розвиток і підтримка традицій вшанування сімейних цінностей;

– залучення кожного учня до участі в різних сферах діяльності на основі його нахилів та здібностей;

– творчий розвиток особистості;

– формування основ естетичної культури, оволодіння цінностями і знаннями в галузі світового та народного мистецтва, музики, архітектури, ремесел;

– підвищення рівня правової культури дітей;

– формування навичок культури здорового способу життя;

– робота з охорони життя і здоров’я учнів;

– розвиток спортивно-оздоровчої роботи;

– профілактика поширення ксенофобських і расистських проявів серед дітей; випадків фізичного і психічного насильства;

– робота з соціального захисту учнів;

– робота з профілактики правопорушень, злочинності, бродяжництва серед неповнолітніх;

– трудове навчання та профорієнтація;

– учнівського самоврядування.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВИХОВНОЇ СИCТЕМИ

Процес виховання – це динамічне складне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого та організованого формування особистості громадянина незалежної держави.

Особистість учня формується і розвивається під впливом багатьох факторів: об’єктивних і суб’єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх, незалежних і залежних від волі й свідомості людей, які діють стихійно або на науковій основі у відповідності до поставленої мети виховання.

В основу виховної роботи покладено Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепцію виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Головною метою національної системи виховання є набуття молодим поколінням національного аспекту, успадкування духовних надбань українського народу, формування фізичної досконалості молоді та її художньо-естетичної, правової, трудової культури. Цілісність національної системи освіти вимагає наступності, єдності всіх ланок виховання, врахування рівнів розвитку вихованців, єднає родинне та суспільне виховання.

Система вихованої роботи школи базується на принципах національного виховання, і, перш за все, на ідеї гуманізму, оновлення, демократичності і передбачає ряд основних аспектів:

– ідею реалістичних цілей виховання та всебічний розвиток особистості учня, який базується на здібностях і обдаруваннях;

– ідею спільної життєдіяльності дітей і дорослих – заміну авторитарності впливу вчителя на безпосереднє співробітництво з учнями, яке базується на самовизначенні особистості;

– ідею самовизначення учня – процес інтеграції окремих позитивних якостей в єдине ціле;

– ідею спрямування особистості – центр всієї виховної роботи – учень, а не програми виховання;

– ідею добровільності – щоб учитель сприяв вияву в учнів інтересу, прагнення до саморегуляції своїх природних сил, власної ініціативи та творчості у виконанні дій.

У Державній національній програмі „Освіта” створення виховної системи розглядається, як один із основних шляхів реформування виховання.

Виховна система школи входить до складу загальношкільного механізму цілеспрямованого формування загального досвіду учнів і враховує:

– соціальне замовлення;

– досягнутий рівень сформованості в учнів окремих якостей і досвіду в цілому;

– особливості школи;

– умови , традиції, якісний склад педагогічного колективу, матеріальну базу тощо.

Виховна система школи являється конкретним механізмом дій конкретних людей, мета  якої спрямована на створення умов психологічної захищеності та душевного комфорту особистості, на формування її громадської зрілості, соціальної відповідальності за свою роль у національному відродженні України, на розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, психологічної та фізичної сфери особистості.

Виховною метою школи є виховання та всебічний розвиток особистості учня, який базується на єдності родинного та суспільного виховання, що ґрунтується на:

– утвердженні принципів загальнолюдської моралі, формуванні морально-етичних якостей;

– вихованні духовної культури дитини, створенні умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

– формуванні творчої, працелюбної дитини;

– розвитку індивідуальних здібностей, талантів, забезпеченні умов їх самореалізації;

– забезпеченні високої художньо-естетичної освіченої особистості, формуванні у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як найважливіший засіб розвитку й самореалізації особистості;

– формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;

– забезпеченні духовного взаємозв’язку поколінь, вихованні поваги до батьків, жінки матері, культури та історії рідного народу;

– вихованні поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

– формуванні національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розвитку держави, готовності її захищати;

– забезпеченні повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їх здоров’я.

Арсенал методів, якими користуються педагоги-вихователі, нічим не обмежується: використовуються інформаційні методи з метою формування понять, передачі інформації, забезпечення етичної оцінки явищ; методи організації діяльності вихованців – для вироблення і відпрацювання у них відповідних способів діяльності та інше.

Набір форм виховної роботи в школі різноманітний: колективні (в умовах загальношкільного чи класного колективів), групові (кілька учнів одного чи декількох класів) та індивідуальні.